Ви розглядаєте можливість усиновлення прийомної дитини або цікавитесь, як ваше батьківство може вплинути на розвиток вашої дитини? Можливо, вам потрібна терапія возз’єднання, щоб допомогти вашій родині подолати труднощі, пов’язані з цими подіями?
Якщо так, давайте розглянемо ці питання зараз і здобудемо знання, підтримку та інструменти, необхідні для прийняття обґрунтованих рішень і створення здорового та люблячого домашнього середовища для вашої дитини.

Прийняття прийомної дитини

Прийняття – це процес відповідно до якого дорослий на законних підставах приймає на себе батьківську відповідальність за дитину. Права та обов’язки біологічного батька або законного опікуна припиняються. 

У рідкісних випадках дорослий може приймає іншого дорослого в спробі допомогти пристосуватися і досягти успіху в новій сім’ї. У разі усиновлення розглядають такі проблеми, як: генетичний, а також пренатальний і постнатальний вплив навколишнього середовища на розвиток усиновлених дітей. Інші сфери, що становлять інтерес для фахівців і дослідників у галузі психічного здоров’я, – це виникнення депресії усиновителів після та адаптація братів і сестер, які часто стикаються з несподіваними емоційними проблемами.

Вплив прийняття

Деякі прийомні діти відчувають психологічні, неврологічні, соціальні та поведінкові проблеми, унікальні для їхньої індивідуальної ситуації. Такі потенційні проблеми виникають у будь-якому віці. Включають зв’язок, прихильність, проблеми взаємовідносин, когнітивні затримки, СДУГ, непокору і питання, пов’язані з формуванням особистості. Це може бути пов’язано з розлукою з батьками, травмою, стигматизацією, культурними змінами, проблемами довкілля, такими як недоїдання, або біологічною історією сім’ї, включно з алкоголізмом або зловживанням наркотиками. Оскільки не завжди можливо отримати записи історії хвороби усиновленої дитини, є ймовірність непередбачуваних проблем із фізичним здоров’ям.

Як стати прийомним батьком

Правила усиновлення дитини встановлюються законодавством, тому вони можуть варіюватися, але становлення прийомним батьком майже завжди починається з внутрішнього рішення та психологічної підготовки.

Основна мета прийомної сім’ї – завжди возз’єднання дитини з біологічним батьком. Існує певна поведінка з боку біологічних батьків, яка призводить до того, що дитина вимушена покинути домівку. І держава починає працювати над вирішенням цієї проблеми, щоб сім’я могла або відновитися, або возз’єднатися. Однак іноді це просто неможливо, тому дитину відправляють на усиновлення. Прийомним батькам часто надають першу можливість усиновити дитину, але якщо ви з якоїсь причини відмовитеся від цього, дитину переведуть у новий дім.

Як виховання впливає на розвиток дитини

Батьки мають величезний вплив на життя своїх дітей. Згідно зі статистикою, здебільшого діти запам’ятовують те, як батьки загалом поводяться з дитиною. Оскільки візуальна поведінка на дітей справляє швидкий ефект, а слова вирушають у несвідоме та проявляється вже у свідомому віці. Звісно, батько, не єдиний фактор впливу на дитину, зазвичай після батьків друге місце за силою впливу на дітей посідають заклади освіти, особливо школа, де вони починають взаємодіяти зі світом загалом. 

Багато батьків помилково приділяють увагу особливому підходу у вихованні, щоб дати дітям найкращий початок, але дуже важливим є водночас усвідомлення того, що діти приходять у світ зі своїм темпераментам, особистістю та метою. У цей час батьки підштовхують свою дитину на певний шлях, відштовхуючись часто від свого власного бачення, думки, в той час як виховання батьків полягає в тому, щоб забезпечити зв’язок зі світом і приготувати дитину до повної незалежності та здатності слідувати будь-яким шляхом, який вона вибере.

У світі, що швидко змінюється, виховання дітей стає предметом захоплень і зміни стилів у підході, а виховання дітей у привілейованих колах стало якимось змаганням.

Але потреби в розвитку дитини, окреслені науковими дослідженням, залишаються відносно стабільними:

• Безпека;
• Структура;
• Підтримка;
• Любов.

Як бути мудрим батьком

Щоб належно виховати дітей, недостатньо просто уникнути очевидних небезпек, таких як жорстоке поводження, нехтування або пустощі.

Дійсно, Національна академія наук визначає чотири основні обов’язки батьків:

• Підтримка здоров’я та безпеки дітей;
• Сприяння їхньому емоційному благополуччю;
• Прищеплення соціальних навичок;
• Інтелектуальна підготовка дітей.

Дослідження показують, що батьки найкраще виховання мають ті батьки, які поєднують тепло і чутливість із чіткою поведінковою стабільністю:

• Турбота (що демонструє прийняття і прихильність);
• Послідовність (підтримання стабільного середовища);
• Вибір (що дає змогу дитині розвинути автономію);
• Наслідки (застосування наслідків вибору, позитивного або негативного).

Нездорові стилі виховання

Батьківський підхід, стиль виховання необхідно змінювати в міру того, як дитина дорослішає, враховуючи при цьому особливості не тільки віку, але її особистості, а також те, чи відповідає цей підхід інтересам дитини. Існує ще така помилка, як надмірне виховання дітей, яке може завдати шкоди дітям у міру їхнього дорослішання і зробити їх нездатними впоратися з найпростішими невдачами.

Двома добре відомими прикладами стилів надлишкового виховання є підхід, за якого діти піддаються надмірному моніторингу та запобіганню небезпеки. І виховання за якого потенційні перешкоди видаляються зі шляху дитини. І те, й інше може негативно вплинути на подальшу незалежність дитини, її психічне здоров’я та почуття власної гідності.

Звісно, є й така річ, як занадто мала присутність батьків, і дослідження показують, що відсутність батьківської активності часто призводить до поганих поведінкових результатів у дітей. Це спонукає молодь занадто покладатися на культуру однолітків. За іронією долі, надмірно суворі або авторитарні стилі виховання можуть мати той самий ефект.

Батьки мають прагнути бути люблячими, але твердими, надаючи дітям достатньо місця для розвитку своїх власних інтересів, вивчення незалежності та переживання невдач.

Терапія возз’єднання належить до сімейної терапії, яка спрямована на возз’єднання або відновлення стосунків, зазвичай між батьками і дитиною. Вона підкреслює прихильність, сприяє здоровому спілкуванню та лікуванню травми у стосунках. Може бути спрямована на поліпшення стосунків у сім’ї або лікування відчуження.

Основна мета терапії возз’єднання – відновити довіру між батьком і дитиною, тому необхідно, щоб терапія розвивалася в темпі дитини. Робота з возз’єднання може бути довгою, хоча також доступні короткострокові інтенсивні програми.

Типи терапії возз’єднання

У більшості випадків терапія возз’єднання потрібна після розлучення, що викликає серйозні конфлікти. У рідкісних випадках може бути рекомендована терапія возз’єднання, коли дитину забрали з дому, коли дитина перебувала в прийомній сім’ї через відсутність піклування або дитина вчинила насильство щодо іншої дитини в будинку. У цих випадках возз’єднання спрямоване на створення безпечних умов життя для всіх членів сім’ї.

Техніки

Оскільки терапія возз’єднання – це тип сімейної терапії, терапевт, який виконує роботу з возз’єднання, може використовувати методи, які використовуються в інших видах сеансів сімейної терапії. Однак є певні акценти, які є унікальними для терапії возз’єднання.

Спільне виховання

Коли після конфліктного розлучення необхідна терапія возз’єднання, спільна робота з батьками є важливою частиною цього процесу. Спільне виховання означає спільну роботу з виховання дитини або дітей незалежно від ставлення батьків один до одного, включно з прийомними батьками.

Конфлікт, який призвів до розлучення, зазвичай заважає батькам збиратися разом навіть заради своїх дітей. Ба більше, якщо потреба в роботі з возз’єднання виникає через те, що один із батьків відчужує дитину від іншого з батьків, зазвичай виникають почуття образи та гніву, які необхідно подолати.

Спільне виховання – це, по суті, консультування пари та виховання батьків, які більше не разом.

Робота на возз’єднання

Оскільки возз’єднання часто рекомендується через розрив стосунків між батьками та дітьми, втручання часто зосереджені на зміцненні прихильності. Це може бути розмова про минулі суперечки до простої спільної гри та позитивної взаємодії.

Навички спілкування/вирішення конфліктів

Поліпшення комунікативних навичок не тільки дає змогу членам сім’ї справлятися з конкретними конфліктами в їхніх стосунках, а й дає їм можливість вирішувати майбутні проблеми, коли вони виникнуть. Усі члени сім’ї вчаться висловлювати свою думку і бажання для подальшого життя.

Із чим може допомогти терапія возз’єднання

Встановлення меж спільного виховання: що означає спільне виховання після розлучення або розлуки? Уявляючи свою майбутню сім’ю, ви, можливо, не очікували, що будете ростити дітей поза вашими стосунками. Возз’єднання може допомогти вам опинитися на одній хвилі з іншими батьками і встановити кордони та розпорядок в інтересах ваших дітей.

Відчуження: возз’єднання також може вирішити проблему відчуження. Під відчуженням розуміється відстань між членами сім’ї, і це може статися, коли дитина відчуває обурення або гнів щодо батьків під час розлучення. Возз’єднання працює, щоб звернутися до почуттів дитини і зцілити стосунки між батьком і дитиною.
Відчуження: з іншого боку, відчуження відноситься до того, коли дитина вступає в союз з одним з батьків над іншим через помилкове переконання, що відчужений батько до певної міри шкідливий або небезпечний. Коли дитина була відчужена від батьків, возз’єднання допомагає їй розвинути реалістичніше уявлення про характер і поведінку батьків, даючи змогу підтримувати здорові стосунки.
Планування безпеки: возз’єднання також може допомогти в плануванні безпеки. Якщо дитину забрали з дому через небезпечну поведінку батьків або дитини, важливою метою терапії возз’єднання є встановлення і застосування відповідних запобіжних заходів для запобігання проблемам у майбутньому.

Переваги терапії возз’єднання

Терапія возз’єднання може бути важливим компонентом відновлення стосунків у сім’ї, яка зазнала руйнування або відчуження. Це може сприяти розвитку здорової прихильності між батьками і дітьми та допомогти батькам стати на одну хвилю заради дітей після конфліктного розлучення.

Ефективність

Ефективність терапії возз’єднання залежить від участі клієнта, тому важливо бути зацікавленим у вирішенні питання. Хоча терапія возз’єднання часто рекомендується у випадках відчуження, це не єдиний підхід до зцілення сім’ї. Розлучення – це стрес і засмучення, і терапія, спрямована на відновлення стосунків у сім’ї, може бути корисною.

У випадках батьківського відчуження один з батьків може заважати возз’єднанню дитини з іншим відчуженим батьком. Якщо батько підозрює відчуження, він може самостійно звернутися по терапію возз’єднання. Це можна обмежити конфіденційністю.

З чого почати

Образа і гнів є звичайним явищем для розлученої пари. Терапія возз’єднання може дати парі можливість опрацювати ці проблеми, навіть якщо вони знають, що більше не будуть разом. Це може прокласти шлях до здорових батьківських стосунків у майбутньому.

Ваші почуття з приводу возз’єднання: люди, які приходять на терапію возз’єднання, часто побоюються процесу і не впевнені в тому, що відбуватиметься на їхніх сесіях. Знайте, що відчувати ці почуття – це нормально, і ставте будь-які запитання терапевту.
Робота з терапевтом: Деякі батьки часто занепокоєні тим, що терапевт буде “маніпулювати” іншими батьками, або що їхня дитина буде “вимушена” брати участь у терапії чи робити щось поза їхньою зоною комфорту. Знову ж таки, про ці почуття можна поговорити зі своїм терапевтом. Фахівець, який надає цю послугу, має бути навчений тому, як розв’язувати ці проблеми і вживати заходів у зручному для кожного члена сім’ї темпі.

Терапія возз’єднання – це інтенсивна, важка й емоційна робота. Будьте готові до цього, працюючи над зміцненням стосунків зі своїми дітьми.

Не дозволяйте питанням і проблемам без відповідей стримувати вас від створення дбайливого і стабільного дому для вашої дитини. Зв’яжіться з нами сьогодні, щоб домовитися про зустріч і зробити перший крок до світлого майбутнього для вас і вашої родини.